|
|
Яка дата виникнення податкових зобов'язань із ПДВ?
На яку дату виникає дохід: дату надходження валюти на розподільчий чи на поточний рахунок?
У якому періоді відобразити податковий кредит та на підставі яких документів?
|
|||||
Згідно з п. 185.1 Податкового Кодексу України (далі - ПКУ) об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких розташовано на митній території України, відповідно до ст. 186 Кодексу.
Згідно з п. 186.4 ПКУ місцем постачання послуг є місце реєстрації постачальника, крім операцій, зазначених у п. п. 186.2 і 186.3 ст. 186 Кодексу.
Зважаючи на те, що маркетингові послуги не внесено до переліків послуг, затверджених п. п. 186.2 і 186.3 ПКУ, місце їх постачання визначають за місцем реєстрації постачальника.
Отже, у разі надання маркетингових послуг резидентом - платником ПДВ нерезидентові місцем постачання таких послуг є митна територія України.
Датою виникнення податкових зобов'язань із постачання послуг відповідно до п. 187.1 ПКУ вважають дату, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата послуг, що підлягають постачанню; у разі постачання послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а у випадку відсутності останньої - дата інкасації готівки в банківській установі, яка обслуговує платника податку;
б) дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Отже, на дату отримання авансової оплати від нерезидента, платник податку - постачальник послуг повинен визначити податкові зобов'язання й виписати податкову накладну.
Статтею 1 Закону України від 23.09.1994 р. № 185/94-ВР "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", зі змінами й доповненнями, передбачено, що виручка резидентів в іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках.
Пунктом 5.2 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземній валютах, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12.11.2003 р. № 492 (далі - Інструкція № 492), визначено, що поточний рахунок в іноземній валюті відкривають суб'єктові господарювання, зокрема, для зберігання грошей і проведення розрахунків у межах законодавства України в безготівковій і готівковій іноземній валюті, для здійснення поточних операцій, визначених законодавством України.
Кошти в іноземній валюті, перераховані з-за кордону нерезидентом, зараховують на поточні рахунки резидентів - юридичних осіб через розподільчі рахунки (п. 5.3 Інструкції № 492).
При цьому в абз. 1 п. 1 постанови Правління Національного банку України від 13.12.2017 р. № 129 "Про запровадження обов'язкового продажу надходжень в іноземній валюті та встановлення розміру обов'язкового продажу таких надходжень"закріплено вимогу щодо обов'язкового продажу на міжбанківському валютному ринку України надходжень в іноземній валюті з-за кордону на користь юридичних осіб: 50 % надходжень підлягає обов'язковому продажу, а решта залишається в розпорядженні резидента.
Уповноважений банк зобов'язаний попередньо зараховувати надходження в іноземній валюті, на які згідно з Постановою № 129 поширюється вимога щодо обов'язкового продажу, на окремий аналітичний рахунок балансового рахунку 2603 "Розподільчі рахунки суб'єктів господарювання" (далі - розподільчий рахунок).
Тільки на наступний робочий день після дня зарахування таких надходжень на розподільчий рахунок уповноважений банк зобов'язаний без доручення клієнта здійснити обов'язковий продаж надходжень в іноземній валюті.
Решту надходжень в іноземній валюті (50 %) зараховують на поточний валютний рахунок і залишають у розпорядженні резидентів та нерезидентів. Вони використовують такі надходження відповідно до правил валютного регулювання.
Отже, датою надходження виручки в іноземній валюті є дата надходження коштів на поточний рахунок резидента.
Виходячи з цього, датою виникнення податкових зобов'язань із ПДВ у разі отримання попередньої (авансової) оплати в іноземній валюті за надані нерезиденту послуги на митній території України є дата надходження коштів на поточний рахунок: у національній валюті, яка надійшла від обов'язкового продажу на міжбанківському валютному ринку України, і в іноземній валюті, перерахованій у гривні за офіційним курсом НБУ на дату її надходження на такий рахунок.
Саме на ці дати платник податку повинен виписати одну (якщо дати надходжень коштів на поточні рахунки в іноземній валюті та валюті України збігаються) чи дві податкові накладні (якщо дати надходжень на поточні рахунки в іноземній валюті та валюті України відрізняються).
Аналогічної позиції дотримуються й фахівці фіскальної служби (наприклад, лист ДФСУ від 19.02.2018 р. № 670/6/99-99-15-03-02-15/ІПК).
Виписані податкові накладні підлягають обов'язковій реєстрації в ЄРПН (п. 201.10 ПКУ) і є необхідними документами для формування податкового кредиту (п. 198.6 ПКУ).
Щодо дати визначення доходу від здійснення операцій із надання маркетингових послуг нерезиденту. Відповідно до п. 6.2 П(С)БО 15 "Дохід", який затверджено наказом МФУ № 290 від 29.11.99 р., не визнають доходом суму авансу в рахунок оплати продукції (товарів, робіт, послуг). Дохід визнають під час збільшення активу або зменшення зобов'язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства) за умови, що оцінку доходу може бути достовірно визначено (п. 5 П(С)БО 15).
Отже, дохід визнають за датою підписання документа, який свідчить про виконання робіт/послуг (наприклад, під час підписання акту виконаних робіт), а не під час отримання коштів як авансового платежу.
Ганна Довбиш, ТОВ АФ "Профі - Аудит"
консультації та коментарі податкових органів –
все це Ви знайдете в системах ЛІГА:ЗАКОН.
Система ЛІГА:ЗАКОН беЗКОШТОВНА презентацІя