(0)
Новости

Новости

29 Грудня 2017
Пропонуємо Вашій увазі матеріал електронного аналітичного щоденника «БУХГАЛТЕР & ЗАКОН». Видання входить в системи ЛІГА:ЗАКОН. З питань використання видань «БУХГАЛТЕР & ЗАКОН» та «ЮРИСТ & ЗАКОН» чи їх підключення звертайтесь за тел.: (044) 501-3-700.





Перш ніж використовувати торговельну марку, необхідно її зареєструвати. Ця процедура забирає певний час. Про особливості її проведення ми розповімо у статті.

.
Закони, пов’язані з цією статтею, детальні консультації, коментарі податкових органів – все це Ви знайдете в системах ЛІГА:ЗАКОН.

Закажите бесплатную презентацию

Якими можуть бути торговельні марки

Почнемо з того, що в нормативних актах наводяться терміни "торговельна марка", "знак для товарів і послуг", які тотожні за своїм правовим змістом (п. 1.5 Постанови № 12).

Торговельною маркою може бути будь-яке позначення або будь-яка комбінація позначень, які придатні для вирізнення товарів (послуг), що виробляються (надаються) однією особою, від товарів (послуг), що виробляються (надаються) іншими особами (ч. 1 ст. 492 ЦКУ).

Об'єктом знака може бути будь-яке позначення або будь-яка комбінація позначень, зокрема такі (ч. 1 ст. 492 ЦКУ, ч. 2 ст. 5 Закону № 3689):

– слова (у тому числі власні імена),

– літери,

– цифри,

– зображувальні елементи,

– кольори та комбінації кольорів,

– будь-яка комбінація таких позначень.

Водночас об'єктом знака не можуть бути імена або псевдоніми осіб, які обіймали керівні посади в комуністичній партії (посаду секретаря районного комітету і вище), вищих органах влади та управління СРСР, УРСР (УСРР), інших союзних або автономних радянських республік (крім випадків, пов'язаних з розвитком української науки та культури), працювали у радянських органах державної безпеки, назви СРСР, УРСР (УСРР), інших союзних радянських республік і похідні від них, назви, пов'язані з діяльністю комуністичної партії, установленням радянської влади на території України або в окремих адміністративно-територіальних одиницях, переслідуванням учасників боротьби за незалежність України у XX столітті (ч. 2 ст. 5 Закону № 3689).

Торговельна марка як об'єкт права інтелектуальної власності

Торговельні марки є об'єктом права інтелектуальної власності (ч. 1 ст. 420 ЦКУ, ч. 1 ст. 155 ГКУ, ст. 5 Закону № 3689). Суб'єктами права інтелектуальної власності на торговельну марку є фізичні та юридичні особи (ч. 1 ст. 493 ЦКУ).

Право інтелектуальної власності на певну торговельну марку може належати одночасно кільком фізичним та (або) юридичним особам (ч. 2 ст. 493 ЦКУ). Така марка відрізняє товари і послуги учасників об'єднання підприємств (торговельна марка об'єднання, спільна торговельна марка) від однорідних товарів і послуг інших суб'єктів господарювання, або використовується спільно кількома суб'єктами в інших випадках, передбачених законом (ч. 1 ст. 158 ГКУ).

Набуття права інтелектуальної власності на торговельну марку засвідчується свідоцтвом (ч. 1 ст. 494 ЦКУ, ч. 3 ст. 5 Закону № 3689). Свідоцтво надає право його володільцеві забороняти іншим особам використовувати зареєстровану торговельну марку без його дозволу, за винятком випадків правомірного використання торговельної марки без його дозволу (ч. 3 ст. 157 ГКУ). Обсяг правової охорони торговельної марки визначається наведеними у свідоцтві її зображенням та переліком товарів і послуг (ч. 2 ст. 494 ЦКУ, ч. 4 ст. 5 Закону № 3689).

Суб'єкти права на торговельну марку можуть проставляти попереджувальне маркування, яке вказує на те, що торговельна марка, яка застосовується, зареєстрована в Україні (ч. 4 ст. 157 ГКУ, ч. 10 ст. 16 Закону № 3689). Причому використання попереджувального маркування є саме правом, а не обов'язком володільця знака (ст. 5D Паризької конвенції про охорону промислової власності від 20 березня 1883 року).

У міжнародній практиці використовується, зокрема, таке маркування: "®" або Reg ТМ, ТМ, "Mr" (Mark Registered), "Trademark", "Registered Trademark".

Реєстрація торговельної марки

Реєстрацію торговельної марки на цей час проводить Міністерство економічного розвитку і торгівлі України. Державну службу інтелектуальної власності України, яка раніше здійснювала такі дії, ліквідовано згідно з Постановою № 320 (набула чинності з 18.05.2017). Реєстрація здійснюється відповідно до Правил № 116.

За подання заявки сплачується збір у розмірі, зазначеному в додатку до Порядку № 1716. Необхідну інформацію про оплату адміністративних послуг у сфері інтелектуальної власності можна довідатися на сайті Міністерства економічного розвитку і торгівлі України.

Іноземці та особи без громадянства реалізовують свої права через представників у справах інтелектуальної власності (патентних повірених). Зазначені особи проходять відповідну атестацію і діють за дорученням особи, яку представляють (див. Положення № 545).

Відомості про патентних повірених відображаються у Державному реєстрі України представників у справах інтелектуальної власності (див. Положення № 95).

Відомості про зареєстрований знак вносяться до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг (див. Положення № 10). Ці відомості розміщено у вільному доступі.

Майнові права інтелектуальної власності на торговельну марку є чинними протягом десяти років з дати, що настає за датою подання заявки на торговельну марку, якщо інше не встановлено законом. Цей строк може бути продовжено щоразу на десять років (ч. 1 ст. 496 ЦКУ).

Водночас згідно з ч. 3 ст. 494 ЦКУ, ст. 25 Закону № 3689 не вимагає засвідчення свідоцтвом набуття права інтелектуальної власності на торговельну марку, яка:

1) має міжнародну реєстрацію (документи, на підставі яких здійснюється така реєстрація, зазначені в Інформаційному листі ВГСУ від 20.02.2007 р. № 01-8/91);

2) визнана в установленому законом порядку добре відомою. Цю процедуру викладено в Порядку № 228.

Крім того, у ст. 500 ЦКУ встановлено право попереднього користувача на торговельну марку (без проведення реєстрації). Зокрема, відповідно до ч. 1 ст. 500 ЦКУ будь-яка особа, яка до дати подання заявки на торговельну марку або, якщо було заявлено пріоритет, до дати пріоритету заявки в інтересах своєї діяльності добросовісно використовувала торговельну марку в Україні або здійснила значну і серйозну підготовку для такого використання, має право на безоплатне продовження такого використання або використання, яке передбачалося зазначеною підготовкою (право попереднього користувача).

Право попереднього користувача може передаватися або переходити до іншої особи тільки разом із підприємством чи діловою практикою або з тією частиною підприємства чи ділової практики, у яких було використано торговельну марку або здійснено значну і серйозну підготовку для такого використання (ч. 2 ст. 500 ЦКУ).

Згідно з ч. 6 ст. 16 Закону № 3689 виключне право власника свідоцтва забороняти іншим особам використовувати без його згоди зареєстрований знак не поширюється також на:

– здійснення будь-якого права, що виникло до дати подання заявки або, якщо було заявлено пріоритет, до дати пріоритету заявки;

– використання знака для товару, уведеного під цим знаком у цивільний оборот власником свідоцтва чи за його згодою, за умови, що власник свідоцтва не має вагомих підстав забороняти таке використання у зв'язку з подальшим продажем товару, зокрема у разі зміни або погіршення стану товару після введення його в цивільний оборот;

– некомерційне використання знака;

– усі форми повідомлення новин і коментарів новин;

– добросовісне застосування ними своїх імен чи адрес.

Також на цю тему читайте статті:
  • "Правові аспекти передання прав на торговельну марку";
  • "Торговельна марка: облік у ліцензіара".

Влада Карпова, к. е. н., експерт, ЛІГА:ЗАКОН




1. ЦКУ – Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р. № 435-IV.

2. ГКУ – Господарський кодекс України від 16.01.2003 р. № 436-IV.

3. Закон № 3689 – Закон України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" від 15.12.93 р. № 3689-XII.

4. Постанова № 12 – постанова пленуму ВГСУ "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності" від 17.10.2012 р. № 12.

5. Правила № 116 – Правила складання, подання та розгляду заявки на видачу свідоцтва України на знак для товарів і послуг, затверджені наказом Державного патентного відомства України від 28.07.95 р. № 116.

6. Постанова № 320 – постанова Кабміну "Питання Міністерства економічного розвитку і торгівлі" від 11.05.2017 р. № 320.

7. Порядок № 1716 – Порядок сплати зборів за дії, пов'язані з охороною прав на об'єкти інтелектуальної власності, затверджений постановою Кабміну від 23.12.2004 р. № 1716.

8. Положення № 545 – Положення про представників у справах інтелектуальної власності (патентних повірених), затверджене постановою Кабміну від 10.08.94 р. № 545.

9. Положення № 95 – Положення про Державний реєстр представників у справах інтелектуальної власності (патентних повірених), затверджене наказом Держпатенту від 30.08.94 р. № 95.

10. Порядок № 228 – Порядок визнання знака добре відомим в Україні Апеляційною палатою Державної служби інтелектуальної власності України, затверджений наказом Міністерства освіти і науки України від 15.04.2005 р. № 228.

11. Положення № 10 – Положення про Державний реєстр свідоцтв України на знаки для товарів і послуг, затверджене наказом Міністерства освіти і науки України від 10.01.2002 р. № 10.







Законодавство, пов’язане з цією статтею,
консультації та коментарі податкових органів –
все це Ви знайдете в системах ЛІГА:ЗАКОН.

Система ЛІГА:ЗАКОН беЗКОШТОВНА презентацІя