(0)
Новости

Новости

18 Листопада 2017
Пропонуємо Вашій увазі матеріал електронного аналітичного щоденника «БУХГАЛТЕР & ЗАКОН». Видання входить в системи ЛІГА:ЗАКОН. З питань використання видань «БУХГАЛТЕР & ЗАКОН» та «ЮРИСТ & ЗАКОН» чи їх підключення звертайтесь за тел.: (044) 501-3-700.





У підприємницькій практиці агентські договори популярні давно. Адже вони дають змогу вчиняти від імені довірителя не лише юридичні, а й фактичні дії. У цій статті нагадаємо правові аспекти, пов'язані з укладанням таких договорів.

.
Закони, пов’язані з цією статтею, детальні консультації, коментарі податкових органів – все це Ви знайдете в системах ЛІГА:ЗАКОН.

Закажите бесплатную презентацию

Які договори вважаються агентськими

Особливості оформлення агентської діяльності регламентуються гл. 31 "Комерційне посередництво (агентські відносини) у сфері господарювання" ГКУ. У частині, не врегульованій у ГКУ, до агентських відносин застосовуються відповідні положення гл. 68 ЦКУ, якими регулюються відносини доручення (ч. 2 ст. 305 ГКУ).

Комерційне посередництво (агентська діяльність) є підприємницькою діяльністю, що полягає в наданні комерційним агентом (далі – агент) послуг суб'єктам господарювання при здійсненні ними господарської діяльності шляхом посередництва від імені, в інтересах, під контролем і за рахунок суб'єкта, якого він представляє (ч. 1 ст. 295 ГКУ).

За агентським договором одна сторона (агент) зобов'язується надати послуги другій стороні (принципалу) в укладанні угод чи сприяти їх укладанню (надання фактичних послуг) від імені цього суб'єкта та за його рахунок (ч. 1 ст. 297 ГКУ).

Отже, агентський договір належить до посередницьких договорів на надання послуг. Суть агентського договору полягає в тому, що діяльність, яку здійснює агент за дорученням і в інтересах принципала, породжує майнові наслідки для принципала, а не агента.

На відміну від договорів доручення та комісії, у межах виконання агентського договору може бути вчинено не лише юридичні, а й фактичні дії, причому різноманітні (набір дій). Зокрема, агент може рекламувати реалізований від імені принципала товар, готувати його до продажу тощо.

Агентом може бути суб'єкт господарювання (громадянин або юридична особа), який, виходячи з повноважень, заснованих на агентському договорі, здійснює комерційне посередництво (ч. 2 ст. 295 ГКУ).

Отже, відмінною рисою агентського договору є те, що його сторонами можуть бути тільки суб'єкти підприємницької діяльності, а власне договір регулює відносини, пов'язані саме з господарською діяльністю.

У ГКУ не обумовлено, як іменувати особу, яку представляє агент. У правозастосовній практиці таку особу зазвичай називають принципалом, іноді використовують термін "довіритель".

У ч. 3 ст. 295 ГКУ зазначено, що не є агентами підприємці, які діють хоча й у чужих інтересах, але від власного імені. Такі відносини регламентуються договором комісії (гл. 69 ЦКУ).

Агент не може укладати угоди від імені принципала щодо себе особисто (ч. 4 ст. 295 ГКУ).

Згідно з ч. 1 ст. 296 ГКУ агентські відносини виникають у разі:

1) надання повноважень агентові на вчинення відповідних дій на підставі договору;

2) схвалення принципалом угоди, укладеної в його інтересах агентом, без повноважень на її укладення або з перевищенням наданих йому повноважень.

На практиці здебільшого використовують перший варіант – з укладанням договору. Агентський договір укладають у письмовій формі. Він має визначати таке (ч. 2 ст. 297 ГКУ):

– сферу, характер і порядок виконання агентом посередницьких послуг;

– права й обов'язки сторін;

– умови та розмір винагороди агентові;

– строк дії договору;

– санкції в разі порушення сторонами умов договору;

– інші необхідні умови, визначені сторонами.

У договорі має бути визначено форму підтвердження повноважень (представництва) агента (ч. 4 ст. 297 ГКУ).

Згідно з ч. 3 ст. 243 ЦКУ повноваження комерційного представника може бути підтверджено письмовим договором між ним і особою, яку він представляє, або довіреністю. Представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за дорученням (ч. 1 ст. 244 ЦКУ). Тому, крім договору, повноваження агента зазвичай підтверджує довіреність.

Агентським договором має бути передбачено також умову щодо території, у межах якої агент здійснює діяльність, визначену договором. Якщо територію дії агента в договорі не визначено, вважається, що агент діє в межах території України (ч. 3 ст. 297 ГКУ).

Агент повідомляє принципала про кожний випадок його посередництва в укладанні договорів і про кожну укладену ним в інтересах цього суб'єкта угоду (ч. 1 ст. 298 ГКУ).

Агентська діяльність у Класифікаторі

Діяльність агента зазвичай належить до класу 46.1 "Оптова торгівля за винагороду чи на основі контракту" Класифікатора. Згідно із Класифікацією № 396 ця група охоплює діяльність комісіонерів, товарних брокерів і будь-яких інших посередників в оптовій торгівлі, що здійснюють торгівлю товарами від імені або за рахунок інших осіб чи компаній.

Зокрема, залежно від складу продаваних товарів, діяльність агента може бути віднесено до таких груп:

– 46.11 "Діяльність посередників у торгівлі сільськогосподарською сировиною, живими тваринами, текстильною сировиною та напівфабрикатами";

– 46.12 "Діяльність посередників у торгівлі паливом, рудами, металами та промисловими хімічними речовинами";

– 46.13 "Діяльність посередників у торгівлі деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічними виробами";

– 46.14 "Діяльність посередників у торгівлі машинами, промисловим устаткованням, суднами та літаками";

– 46.15 "Діяльність посередників у торгівлі меблями, господарськими товарами, залізними та іншими металевими виробами";

– 46.16 "Діяльність посередників у торгівлі текстильними виробами, одягом, хутром, взуттям і шкіряними виробами";

– 46.17 "Діяльність посередників у торгівлі продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами";

– 46.18 "Діяльність посередників, що спеціалізуються в торгівлі іншими товарами";

– 46.19 "Діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту".

Ці види діяльності агентові потрібно вказати в заяві про державну реєстрацію створення юридичної особи (форма № 1, затверджена наказом Мін'юсту від 18.11.2016 р. № 3268/5).

Вони ж і зазначаються у графі 3.3 "послуги згідно з ДКПП" податкової накладної.

Слід зазначити, що вказані вище види діяльності не належать до грошового посередництва, яке входить до класу 64.1. Цей клас охоплює отримання коштів у формі перевідних депозитів (депозитів до запитання), тобто коштів, які мають певне грошове вираження й надходять на нерегулярній основі з нефінансових джерел, крім діяльності центрального банку.

Тому агенти за бажання можуть обрати спрощену систему оподаткування зі сплатою єдиного податку.

Види агентських відносин

У межах агентського договору можна використовувати два види агентських відносин.

1. Немонопольні агентські відносини. У цьому випадку принципал має право довірити комерційне посередництво також іншим суб'єктам, повідомивши про це агента. Своєю чергою агент має право здійснювати комерційне посередництво також для інших принципалів, якщо інтереси принципалів не є суперечливими в питаннях, для вирішення яких запрошено цього агента (ч. 1 ст. 299 ГКУ).

2. Монопольні агентські відносини. У разі використання цього варіанта агент, який представляє принципала, не має права здійснювати комерційне посередництво для інших суб'єктів у межах, передбачених агентським договором.

За загальним правилом ч. 1 ст. 300 ГКУ агент зобов'язаний особисто виконати дії, на які його уповноважив принципал. Причому, якщо агентським договором не передбачено іншого, агент не може передавати на свій розсуд іншим особам прав, якими він володіє в інтересах принципала (ч. 2 ст. 300 ГКУ). Отже, агент може залучити для виконання обов'язків за договором субагента лише в тому випадку, якщо це буде прямо передбачено в договорі.

Розрахунки за агентським договором

Агент одержує агентську винагороду за посередницькі операції, які він провів в інтересах принципала, у розмірі, передбаченому договором (ч. 1 ст. 301 ГКУ).

Агентську винагороду виплачують агентові після оплати третьою особою за угодою, укладеною з його посередництвом, якщо інше не передбачено договором (ч. 2 ст. 301 ГКУ). Тому якщо сторони бажають передбачити інший порядок розрахунків, зокрема виплату винагороди агентові до моменту одержання оплати від третьої сторони, такий порядок потрібно встановити в договорі.

У договорі може бути передбачено умову про виплату агентові додаткової винагороди в разі, якщо він бере на себе зобов'язання гарантувати виконання угоди, укладеної ним в інтересах принципала (делькредере). Якщо ж такої умови в договорі немає, за загальним правилом агент не гарантує принципалові виконання третіми особами зобов'язань за угодами, укладеними за його посередництва (ч. 2 ст. 303 ГКУ).

Розрахунок агентської винагороди виконує принципал. Зазвичай у цьому випадку оформлюють агентську розрахункову відомість. Причому агент має право вимагати для розрахунку бухгалтерський витяг (виписку) щодо всіх угод, за які йому належить агентська винагорода (ч. 5 ст. 301 ГКУ).

Умови виплати винагороди агентові за угоди, укладені після закінчення договірних відносин, а також інші умови, що стосуються розрахунків сторін, визначаються договором (ч. 6 ст. 301 ГКУ).

Припинення агентського договору

Агентський договір припиняється (ч. 1 ст. 304 ГКУ):

– за згодою сторін;

– у разі відкликання повноважень агента принципалом;

– у разі відмови агента від подальшого здійснення комерційного посередництва за договором, укладеним сторонами без визначення строку його дії;

– у разі вибуття однієї із сторін договору внаслідок її припинення або смерті;

– у разі виникнення інших обставин, які припиняють повноваження агента або принципала.

У разі відкликання повноважень агента принципал повинен сповістити його про припинення договору не менш як за один місяць, якщо триваліший строк не передбачено договором (ч. 2 ст. 304 ГКУ).

Після усунення (закінчення) обставин, які зумовили припинення повноважень агента, їх за згодою сторін може бути поновлено (ч. 3 ст. 304 ГКУ).

Документальне оформлення

Щоб уникнути неприємностей із партнерами й контролюючими органами, сторонам агентського договору потрібно мати:

1) письмовий агентський договір, у якому чітко буде зазначено обов'язки й права агента. За потреби (у разі розширення або скорочення таких прав і обов'язків) до договору може бути внесено відповідні зміни, зокрема й шляхом укладання додаткової угоди;

2) документи, що підтверджують факт надання агентом послуг (акт приймання-передачі наданих агентських послуг, звіт агента та ін.);

3) документи, що підтверджують понесені агентом витрати в межах виконання агентського договору (якщо такі витрати не включаються до складу агентської винагороди й компенсуються принципалом окремо);

4) документ, що підтверджує розрахунок розміру виплачуваної агентові винагороди (агентська розрахункова відомість тощо);

5) документи, що підтверджують факт виплати агентові винагороди.

Також на цю тему читайте статті:
  • "Агентський договір на продаж: облік у сторін";
  • "Агентський договір на купівлю: облік у сторін";
  • "Агентський договір на продаж товарів у ЗЕД: облік у сторін";
  • "Агентський договір на придбання товарів у ЗЕД: облік у сторін".


Влада Карпова, к. е. н., експерт, ЛІГА:ЗАКОН




1. ЦКУ – Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р. № 435-IV.

2. ГКУ – Господарський кодекс України від 16.01.2003 р. № 436-IV.

3. Класифікація № 396 – Класифікація видів економічної діяльності. Методологічні основи та пояснення (КВЕД-2010), затверджена наказом Держкомстату від 23.12.2011 р. № 396.

4. Класифікатор – Національний класифікатор України. Класифікація видів економічної діяльності ДК 009:2010, затверджений наказом Держспоживстандарту від 11.10.2010 р. № 457.







Законодавство, пов’язане з цією статтею,
консультації та коментарі податкових органів –
все це Ви знайдете в системах ЛІГА:ЗАКОН.

Система ЛІГА:ЗАКОН беЗКОШТОВНА презентацІя