(0)
Новости

Новости

23 Лютого 2018
Пропонуємо Вашій увазі матеріал електронного аналітичного щоденника «БУХГАЛТЕР & ЗАКОН». Видання входить в системи ЛІГА:ЗАКОН. З питань використання видань «БУХГАЛТЕР & ЗАКОН» та «ЮРИСТ & ЗАКОН» чи їх підключення звертайтесь за тел.: (044) 501-3-700.





Порядок виплати дивідендів зазвичай викликає питання в практиків. Через це пропонуємо освіжити в пам'яті основні моменти, пов'язані з процедурою їх розрахунку й виплати.

.
Закони, пов’язані з цією статтею, детальні консультації, коментарі податкових органів – все це Ви знайдете в системах ЛІГА:ЗАКОН.

Закажите бесплатную презентацию

Що вважаємо дивідендами

Нормативні акти містять різні визначення поняття "дивіденди".

Так, у пп. 14.1.49 ПКУ під дивідендами розуміємо платіж, який здійснює юридична особа, зокрема й емітент корпоративних прав, інвестиційних сертифікатів чи інших цінних паперів, на користь власника таких корпоративних прав, інвестиційних сертифікатів та інших цінних паперів, що засвідчують право власності інвестора на частку (пай) у майні (активах) емітента, у зв'язку з розподілом частини його прибутку, розрахованого за правилами бухгалтерського обліку.

При цьому для цілей оподаткування до дивідендів прирівнюють також платіж у грошовій формі, який здійснює юридична особа на користь її засновника та/або учасника (учасників) у зв'язку з розподілом чистого прибутку (його частини).

Згідно з п. 4 П(С)БО 15 дивіденди – частина прибутку, розподілена між учасниками (власниками) відповідно до їхньої частини у власному капіталі підприємства.

Ще одне визначення дивідендів містить ч. 1 ст. 30 Закону № 514: дивіденди – частина чистого прибутку акціонерного товариства (далі – АТ), виплачувана акціонерові в розрахунку на одну належну йому акцію певного типу та/або класу.

Водночас, попри незначні відхилення в зазначених формулюваннях, у них ідеться про те, що дивіденди розраховують виходячи з чистого бухгалтерського прибутку. На це звертають увагу й офіційні органи (див., наприклад, лист ДФСУ від 12.04.2017 р. № 7736/6/99-99-15-02-02-15, ІПК від 09.01.2018 р. № 84/6/99-99-15-02-02-15/ІПК). При цьому податківці погоджуються з тим, що дивіденди може бути виплачено за звітний рік і за наявності непокритого збитку за минулі роки (ІПК ДФСУ від 15.06.2017 р. № 644/ІПК/28-10-01-03-11), а також за відсутності прибутку, що підлягає оподаткуванню (ІПК ДФСУ від 09.10.2017 р. № 2179/6/99-99-15-02-02-15/ІПК).

Як розраховувати дивіденди

Порядок використання бухгалтерського прибутку для виплати дивідендів відрізняється в АТ, ТОВ і приватного підприємства.

Виплату дивідендів в АТ за простими й привілейованими акціями згідно з ч. 2 ст. 30 Закону № 514 проводять із:

– чистого прибутку звітного року;

– нерозподіленого прибутку минулих років.

Для виплати дивідендів за привілейованими акціями, якщо зазначених джерел немає або недостатньо, можна використовувати додаткові джерела виплати дивідендів – резервний капітал товариства або спеціальний фонд для виплати дивідендів за привілейованими акціями. Порядок формування й використання спеціального фонду для виплати дивідендів за привілейованими акціями затверджено рішенням ДКЦПФР від 29.09.2011 р. № 1376.

Решта госптовариств (ТОВ, товариства з додатковою відповідальністю, повні товариства, командитні товариства), а також приватні підприємства можуть виплачувати дивіденди з чистого прибутку звітного року та/або нерозподіленого прибутку минулих років. Пов'язано це з тим, що для них особливих правил виплати дивідендів не передбачено.

На практиці іноді виникає питання, чи можна не нараховувати дивіденди за наявності бухгалтерського прибутку. Так робити можна, оскільки рішення про виплату дивідендів ухвалюють на загальних зборах АТ, ТОВ або рішенням одноосібного власника (ТОВ, приватне підприємство). Якщо згадані органи ухвалять рішення не виплачувати дивіденди й спрямувати прибуток на інші цілі (наприклад, на створення резервного фонду), дивіденди не виплачують (п. 3.1 Постанови № 4).

Крім того, не всі госпсуб'єкти можуть спрямувати на виплату дивідендів увесь чистий прибуток звітного року. Адже частина прибутку в деяких осіб спрямовується на формування резервного капіталу. Зокрема, зобов'язані формувати резервний капітал АТ, що є емітентами простих і привілейованих акцій (ч. 4 ст. 19 Закону № 514). Водночас мають право формувати резервний капітал АТ, які розміщують лише прості акції (ч. 3 ст. 19 Закону № 514).

У ТОВ розмір щорічних відрахувань до резервного (страхового) фонду передбачають установчими документами, але він не може бути меншим за 5 % суми чистого прибутку (ст. ст. 14, 51 Закону № 1576). Наприклад, у ТОВ, діяльність яких врегламентовано Модельним статутом, резервний фонд становить не менш як 25 % статутного капіталу, а формують його шляхом щорічного відрахування коштів у розмірі 5 % від суми чистого прибутку ТОВ до досягнення зазначеного розміру (п. 27 Модельного статуту).

Форма виплати дивідендів

Вимоги до форми виплати дивідендів різняться для АТ і ТОВ.

АТ мають право виплачувати дивіденди лише грошовими коштами (ч. 1 ст. 30 Закону № 514). При цьому публічне АТ, щодо акцій якого зроблено публічну пропозицію та/або акції якого допущено до торгів на фондовій біржі, а також банк у порядку, установленому НКЦПФР, здійснюють виплату дивідендів через депозитарну систему України (ч. 5 ст. 30 Закону № 514).

Інші АТ, у порядку, установленому НКЦПФР, виплачують дивіденди через депозитарну систему України або безпосередньо акціонерам. Спосіб виплати дивідендів визначають відповідним рішенням загальних зборів акціонерів. На цей час діє Порядок виплати акціонерним товариством дивідендів, затверджений рішенням НКЦПФР від 12.04.2016 р. № 391.

Щодо інших суб'єктів господарювання особливі умови стосовно форми виплачуваних дивідендів може бути передбачено в статуті. У такому разі потрібно враховувати обмеження, установлені для окремих суб'єктів господарювання, з інших нормативних актів. Скажімо, ТОВ – платники єдиного податку не мають права виплачувати дивіденди в негрошовій формі, тому що їм дозволено проводити розрахунки за відвантажені товари лише в грошовій формі (п. 291.6 ПКУ). А втім, у разі виплати дивідендів у натуральній формі їх нарахування зазвичай проводять у грошовій формі. А потім з особою, якій виплачують дивіденди, оформлюють договір купівлі-продажу товарів, необоротних активів і здійснюють взаємозарахування за зобов'язаннями (ст. 601 ЦКУ).

Обмеження щодо виплати дивідендів

Обмеження щодо виплати дивідендів передбачено для АТ. Так, АТ не має права ухвалювати рішення щодо виплати дивідендів у таких випадках:

1) за простими акціями, якщо:

– звіт про результати розміщення акцій не зареєстровано в установленому законодавством порядку (ч. 1 ст. 31 Закону № 514);

– власний капітал АТ менший, ніж сума його статутного капіталу, резервного капіталу та розміру перевищення ліквідаційної вартості привілейованих акцій над їхньою номінальною вартістю (ч. 1 ст. 31 Закону № 514). Крім того, виплату не можна проводити в разі зменшення вартості чистих активів АТ до розміру, меншого за розмір статутного капіталу та резервного фонду (ч. 3 ст. 158 ЦКУ);

– товариство має зобов'язання про викуп акцій відповідно до ст. 68 Закону № 514 (ч. 2 ст. 31 Закону № 514);

– поточні дивіденди за привілейованими акціями не виплачено повністю (ч. 2 ст. 31 Закону № 514);

– до повної сплати всього статутного капіталу (ч. 3 ст. 158 ЦКУ);

2) за привілейованими акціями, якщо:

– звіт про результати розміщення акцій не зареєстровано в установленому законодавством порядку (ч. 3 ст. 31 Закону № 514);

– до повної сплати всього статутного капіталу (ч. 3 ст. 158 ЦКУ);

– у разі зменшення вартості чистих активів АТ до розміру, меншого за розмір статутного капіталу та резервного фонду (ч. 3 ст. 158 ЦКУ);

– у частині виплати дивідендів за привілейованими акціями певного класу до виплати поточних дивідендів за привілейованими акціями, власники яких мають перевагу в черговості одержання дивідендів (ч. 3 ст. 31 Закону № 514).

На особливу увагу заслуговує дотримання умови про повну сплату всього статутного капіталу для ухвалення рішення про виплату дивідендів. Тобто за наявності заборгованості засновників (учасників) АТ дивіденди виплачувати не можна. А от стосовно ТОВ і приватних підприємств заборгованість засновників не є перешкодою для виплати дивідендів, якщо інше не передбачено в статуті.

Крім того, AТ, ТОВ, приватним підприємствам також заборонено виплачувати дивіденди без погодження з розпорядником майна в разі введення процедури розпорядження майном боржника в межах процедури банкрутства (ч. 5 ст. 22 Закону № 2343).

Хто ухвалює рішення щодо виплати дивідендів

Акціонерні товариства. В АТ діють різні процедури ухвалення рішення про виплату дивідендів, які залежать від виду належної власникові акції. Водночас виплата дивідендів власникам акцій одного типу й класу має відбуватися пропорційно до кількості належних їм цінних паперів, а умови виплати дивідендів (зокрема, щодо строків, способу й суми дивідендів) повинні бути однаковими для всіх власників акцій одного типу й класу (ч. 1 ст. 30 Закону № 514).

За простими акціями рішення про виплату дивідендів і їх суму ухвалюють загальні збори АТ, які обов'язково потрібно провести не пізніше за 30 квітня наступного за звітним року (ч. 2 ст. 32 Закону № 514). При цьому до порядку денного річних загальних зборів обов'язково потрібно внести питання про затвердження розміру річних дивідендів з урахуванням вимог, передбачених законом. Якщо питання про розподіл прибутку не було внесено до порядку денного загальних зборів, рішення загальних зборів може бути визнано недійсним (п. 22 Постанови № 13).

Загальні збори АТ мають кворум за умови реєстрації для участі в них акціонерів, що сукупно є власниками не менш як 50 % голосуючих акцій (ч. 2 ст. 41 Закону № 514).

За привілейованими акціями порядок виплати дивідендів і їх суму визначають у статуті АТ, тож вони не залежать від ухвалення рішення на загальних зборах.

Для кожної виплати дивідендів наглядова рада АТ установлює дату складання переліку осіб, що мають право на одержання дивідендів, порядок і строк їх виплати. Дату складання переліку осіб, що мають право на одержання дивідендів за простими акціями, визначають рішенням наглядової ради, але не раніше ніж через 10 робочих днів після дня його ухвалення. Перелік осіб, що мають право на одержання дивідендів за привілейованими акціями, складають протягом одного місяця після закінчення звітного року (ч. 4 ст. 30 Закону № 514).

АТ у порядку, установленому наглядовою радою товариства, повідомляє осіб, які мають право на одержання дивідендів, про дату, розмір, порядок і строк їх виплати. Упродовж 10 днів від дня ухвалення рішення про виплату дивідендів за простими акціями публічне АТ повідомляє про дату, розмір, порядок і строк виплати дивідендів за простими акціями фондову біржу (біржі), на якій (яких) акції допущено до торгів.

У разі відчуження акціонером належних йому акцій після дати складання переліку осіб, що мають право на одержання дивідендів, але раніше за дату виплати дивідендів право на одержання дивідендів залишається за особою, зазначеною в такому переліку.

Товариство з обмеженою відповідальністю. Рішення про виплату дивідендів ухвалюють на загальних зборах учасників, які складаються з учасників товариства або призначених ними представників (ст. ст. 58, 59 Закону № 1576). Загальні збори учасників ТОВ скликають не рідше двох разів на рік, якщо інше не передбачено установчими документами (ст. 61 Закону № 1576). Аналогічну норму містить і п. 34 Модельного статуту.

Загальні збори учасників уважають повноважними, якщо на них присутні учасники (представники учасників), що володіють сукупно більш як 50 % голосів (ст. 60 Закону № 1576). Учасники мають кількість голосів, пропорційну до розміру їхніх часток у статутному капіталі. Рішення про виплату дивідендів ухвалюють простою більшістю голосів (ст. 59 Закону № 1576) і оформлюють протоколом загальних зборів.

Приватне підприємство. У нормативних документах порядок ухвалення рішення про виплату дивідендів приватним підприємством (а втім, як і власне можливість проведення такої операції) не обумовлено. Водночас, зважаючи на те, що згідно зі ст. 44 ГКУ підприємництво ґрунтується на вільному розпорядженні прибутком, який залишається в підприємця після сплати податків, зборів та інших платежів, передбачених законом, власник приватного підприємства має право одержати частину заробленого прибутку у вигляді дивідендів. Очевидно, порядок ухвалення рішення про виплату дивідендів у приватного підприємства залежить від того, яку кількість власників воно має.

Якщо власників кілька, то ухвалювати рішення можна за процедурою, аналогічною до процедури для ТОВ. У ситуації ж з одним власником у приватного підприємства або в ТОВ рішення про виплату дивідендів може бути оформлено наказом (розпорядженням) засновника.

Строк виплати дивідендів

АТ виплачують дивіденди один раз на рік (ч. 2 ст. 30 Закону № 514):

• за простими акціями – у строк, що не перевищує 6 місяців від дня ухвалення загальними зборами рішення про виплату дивідендів;

• за привілейованими акціями – у строк, що не перевищує 6 місяців після закінчення звітного року.

Для ТОВ і приватних підприємств у нормативних актах не встановлено строку, протягом якого має відбутися виплата дивідендів. Водночас ці питання можна врегулювати в статуті. Наприклад, п. 30 Модельного статуту передбачено, що частину прибутку учасникам товариства слід виплачувати раз на рік за підсумками календарного року протягом I кварталу року, наступного за звітним.

Оскільки умови й порядок виплати частини прибутку визначають загальні збори, дивіденди можна виплачувати не тільки за підсумками звітного року, а й щокварталу. Таку можливість підтверджують й офіційні органи (див. п. 2 листа Мін'юсту від 10.06.2011 р. № 379-0-2-11-8.1, листи ГУ ДФС у Харківській області від 30.12.2015 р. № 5041/10/20-40-15-03-14, ГУ ДФС у м. Києві від 04.05.2016 р. № 10176/10/26-15-14-06-04-29, від 04.10.2016 р. № 21611/10/26-15-14-06-04-29). Варто також узяти до уваги, що невиплата дивідендів у строки, визначені законом або установчими документами юридичної особи, є порушенням грошового зобов'язання, через що настають правові наслідки, передбачені ч. 2 ст. 625 ЦКУ (п. 3.4 Постанови № 4). Тобто особа, якій не виплачено дивіденди, може зажадати стягнення суми боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлено договором або законом.

Також на цю тему читайте статті:
  • "Виплата дивідендів юридичним особам: облік в емітента";
  • "Облік отриманих дивідендів в інвестора – юридичної особи";
  • "Виплата дивідендів фізособам: бухгалтерський і податковий облік.

Влада Карпова, к. е. н., експерт, ЛІГА:ЗАКОН




1. ЦКУ – Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р. № 435-IV.

2. ПКУ – Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. № 2755-VI.

3. ГКУ – Господарський кодекс України від 16.01.2003 р. № 436-IV.

4. Закон № 514 – Закон України "Про акціонерні товариства" від 17.09.2008 р. № 514-VI.

5. Закон № 1576 – Закон України "Про господарські товариства" від 19.09.91 р. № 1576-XII.

6. Закон № 2343 – Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 14.05.92 р. № 2343-XII.

7. Закон № 3425 – Закон України "Про нотаріат" від 02.09.93 р. № 3425-XII.

8. П(С)БО 15 – Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 "Дохід", затверджене наказом Мінфіну від 29.11.99 р. № 290.

9. Постанова № 4 – постанова пленуму ВГСУ "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин" від 25.02.2016 р. № 4.

10. Постанова № 13 – постанова Пленуму ВСУ "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" від 24.10.2008 р. № 13.

11. Модельний статут – Модельний статут товариства з обмеженою відповідальністю, затверджений постановою Кабміну від 16.11.2011 р. № 1182.







Законодавство, пов’язане з цією статтею,
консультації та коментарі податкових органів –
все це Ви знайдете в системах ЛІГА:ЗАКОН.

Система ЛІГА:ЗАКОН беЗКОШТОВНА презентацІя