(0)
Новости

Новости

29 Грудня 2017

Непередбачувані ситуації під час авіарейсів: як домогтися відшкодування

Пропонуємо Вашій увазі матеріал електронного аналітичного щоденника «БУХГАЛТЕР & ЗАКОН». Видання входить в системи ЛІГА:ЗАКОН. З питань використання видань «БУХГАЛТЕР & ЗАКОН» та «ЮРИСТ & ЗАКОН» чи їх підключення звертайтесь за тел.: (044) 501-3-700.





Зазвичай подорож літаком не приносить сюрпризів. Проте надзвичайні випадки все ж таки трапляються. Скасування й затримки рейсів відбуваються досить часто. Крім того, буває й так, що, придбавши авіаквиток бізнес-класу, ви можете полетіти комфорт- або навіть економ-класом. Спричинення таких незручностей пасажирові можна компенсувати за рахунок авіаперевізника, головне знати як.

.
Закони, пов’язані з цією статтею, детальні консультації, коментарі податкових органів – все це Ви знайдете в системах ЛІГА:ЗАКОН.

Закажите бесплатную презентацию

Скасування та затримка рейсу

Скасування та затримка рейсів, напевно, є найпоширенішим неприємним випадком, який може трапитися з пасажиром-мандрівником.

Відповідно до положень ст. ст. 103, 105 Повітряного кодексу та гл. 1, 3 розд. XVI Правил № 735 вимагати грошової компенсації від авіаперевізника в разі відмови в перевезенні, скасування або затримки рейсу можна за наявності таких умов:

1) ви маєте підтверджене бронювання на відповідний рейс (це бронювання, яке було зроблено в автоматизованій системі бронювання й підтверджено перевізником, – воно позначається у квитку (електронному квитку) позначкою "ОК");

2) ви присутні для проходження реєстрації на рейс у час, передбачений правилами перевізника й письмово зазначений (включаючи електронні засоби), або, якщо час реєстрації не вказано, не пізніше ніж за 45 хвилин до зазначеного часу відправлення;

3) вас, як пасажира, не поінформовано про скасування рейсу:

– за два тижні до запланованого часу відправлення;

– у період від 7 до 14 днів до запланованого часу відправлення і не було запропоновано зміну маршруту, що дасть змогу вирушити з пункту відправлення не пізніше ніж за 2 години до запланованого часу відправлення та прибути в кінцевий пункт призначення не пізніше ніж через 4 години після запланованого часу прибуття;

– менш ніж за 7 днів до запланованого часу відправлення і не було запропоновано зміну маршруту, що дасть змогу вирушити з пункту відправлення не пізніше ніж за годину до запланованого часу відправлення та прибути в кінцевий пункт призначення не пізніше ніж через 2 години після запланованого часу прибуття.

За наявності таких умов ви маєте законне право вимагати від авіаперевізника повернути протягом 7 днів повну вартість квитка або змінити маршрут поїздки й відправлення при першій можливості та наявності вільних місць у літаку.

Також, крім вартості авіаквитка та можливості зміни маршруту, перевізник повинен виплатити вам грошову компенсацію в таких розмірах:

250 євро – для рейсів дальністю до 1500 км;

400 євро – для рейсів дальністю від 1500 до 3500 км;

600 євро – для рейсів дальністю понад 3500 км (дізнатися дальність вашого рейсу (кілометраж) можна на стійці реєстрації перед відправленням).

Проте авіаперевізник не сплатить вам компенсацію, якщо він зможе надати підтвердження того, що причиною скасування рейсу була дія надзвичайних обставин або непереборної сили, яким не можна було запобігти. Такими надзвичайними обставинами можуть бути, зокрема (але не виключно), воєнні дії, масові безлади, диверсія, ембарго, пожежі, паводки чи інші стихійні лиха, вибухи, дії чи бездіяльність державних органів, страйки, технічні перешкоди, що виникли внаслідок відмови та збоїв, несправностей систем електропостачання, зв'язку, комунікацій, обладнання, програмного забезпечення тощо.

У разі затримки рейсів дальністю до 1500 км на 2 години, дальністю від 1500 до 3500 км на 3 години, дальністю понад 3500 км на 4 години відповідно до ст. 106 Повітряного кодексу та гл. 4 розд. XVI Правил № 735 ви можете вимагати від авіакомпанії:

– харчування;

– здійснити два безкоштовні дзвінки;

– відправити телекс-, факс-повідомлення чи повідомлення електронною поштою, якщо для цього є технічні умови.

Якщо затримка рейсу перевищує 5 годин, то авіаперевізник має запропонувати на вибір: відшкодування вартості перевезення протягом 7 днів або зміну маршруту (чи відправлення при першій можливості та наявності вільних місць у літаку).

Пониження класу перевезення

Варто знати, що, якщо під час перельоту вас розмістили в класі обслуговування вищому, ніж той, що передбачений у квитку, нічого доплачувати авіаперевізнику за luxury-поїздку не потрібно. І останній, своєю чергою, не має права від вас вимагати будь-якої додаткової плати за це.

У протилежному разі, якщо ви оплатили комфорт- або бізнес-клас, а подорож супроводжувалася обслуговуванням економ-рівня, гл. 5 розд. XVI Правил № 735 передбачено можливість компенсації пасажирові протягом 7 днів факту пониження в класі обслуговування, виходячи з такого співвідношення:

– 30 % від застосованого тарифу для всіх рейсів дальністю до 1500 км; або

– 50 % від застосованого тарифу для всіх рейсів дальністю від 1500 до 3500 км; або

– 75 % від застосованого тарифу для всіх інших рейсів, не зазначених у двох пунктах вище.

При цьому вказано, що таку компенсацію розраховують за кожен "сегмент" рейсу (у якому здійснено пониження у класі обслуговування) окремо. Тобто, якщо ви летите з Києва до Нью-Йорка з пересадкою в Мілані й саме від Києва до Мілана ви подорожували нижчим класом обслуговування, то компенсацію ви зможете отримати тільки щодо цієї частини маршруту (Київ – Мілан), а не всього рейсу Київ – Мілан – Нью-Йорк.

Овербукінг

Поняття "овербукінг" (англ. overbooking) є порівняно новим явищем у сфері цивільної авіації, яке прийшло із США. Аналіз ринку авіаперевезень пасажирів засвідчив, що на будь-який рейс завжди припадає кілька відсотків пасажирів, які, забронювавши політ, з особистих причин не прибувають для відльоту на визначену дату. Аби не літати напівпорожнім літаком, авіаперевізники почали продавати квитків більше, ніж повітряне судно може вмістити.

Поняття овербукінгу використовують і в тому випадку, коли перед вильотом перевізники змінюють технічно несправний літак на новий, який, проте, поступається пасажиромісткістю першому.

Овербукінг визначено в Правилах № 735 як "рейс з надлишком броні", по суті, він є відмовою авіакомпанії від перевезення пасажира. У разі настання такого випадку застосуванню підлягають положення, що регулюють порядок надання компенсації пасажирам у разі скасування, відмови в перевезенні.

Як діяти?

Виплату компенсації за затримку, скасування рейсу, пониження класу обслуговування перевезення, овербукінг проводить авіаперевізник за наявності письмової претензії до офіційного представника відповідної авіакомпанії та пропозиції щодо сплати належної пасажирові компенсації.

Перевізник зобов'язаний розглянути таку претензію й повідомити заявника про її задоволення чи відхилення з обґрунтуванням підстав протягом 3 місяців із дати її отримання, якщо перевезення, у зв'язку з яким було висунуто претензію, повністю здійснював один перевізник. Якщо в такому перевезенні брали участь інші перевізники, то строк розгляду претензії може бути продовжено до 6 місяців з урахуванням чинних правил урегулювання претензій такими перевізниками.

Зазвичай авіаперевізник намагається вирішити цю проблему без залучення суду й тим самим зберегти свою репутацію. Проте можливий і протилежний варіант.

У цьому випадку законодавством передбачено право пасажира звернутися з цивільним позовом до суду. Зважаючи на положення ч. 4 ст. 114 ЦПКУ та гл. 2 розд. ХХVIII Правил № 735 про виключну підсудність, такий позов подають за місцезнаходженням перевізника. При цьому зазначимо, що право звернутися до суду не залежить від попереднього направлення претензії авіаперевізнику, відповідно, можна як направити претензію, отримати відмову в повній або частковій компенсації та після цього звернутися до суду, так можна й відразу подавати позов до суду, попередньо не направляючи претензію.

Як у першому випадку (направлення претензії до авіакомпанії), так і в другому (подання позову до суду) значну роль в обстоюванні своїх прав та інтересів відіграють докази, адже відповідно до законодавства кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Оскаржуючи дії (бездіяльність) перевізника щодо неналежного перевезення пасажира, суд вимагатиме від вас підтвердження факту затримки або скасування рейсу, овербукінгу, пониження класу обслуговування перевезення та всіх понесених вами втрат. У такому разі пасажирові варто надати довідку від адміністрації аеропорту щодо факту затримки, скасування рейсу чи перельоту з не тим класом обслуговування; квиток і посадковий талон; квитанції й чеки, що підтверджують витрати на житло, харчування та проїзд (за наявності), а також отриману від авіакомпанії-перевізника письмову відмову в обслуговуванні пасажира (житло, перевезення, харчування) у разі затримки, скасування рейсу чи відмови в перевезенні.

Отже, якщо з вами трапилася одна з вищеперелічених ситуацій під час подорожування літаком, необхідно обов'язково:

1) зафіксувати факт скасування чи затримки рейсу; або відмови від посадки вас на літак через відсутність вільних місць; чи перельоту не в тому класі обслуговування, що передбачено купленим квитком шляхом отримання відповідної довідки від адміністрації аеропорту чи представників авіакомпанії;

2) зберегти посадковий талон, авіаквиток і чек або квитанцію, що підтверджує вартість цього квитка (за наявності); за наявності витрат на житло, харчування або проїзд також зберегти "докази" їх оплати (ті самі чеки/квитанції);

3) отримати письмову відповідь від представника авіаперевізника про відмову надати пасажирам можливі варіанти з обслуговування (житло, перевезення, харчування) у разі затримки, скасування рейсу. У разі відмови можливий варіант складення всіма заінтересованими пасажирами акта з підписами й описом ситуації;

4) направити письмову претензію авіаперевізнику зі своїми вимогами та всіма наявними у вас доказами (їх копіями) щодо ситуації, яка трапилася;

5) у разі відмови задовольнити ваші вимоги (або відразу) ви маєте право подати цивільний позов до суду за місцезнаходженням перевізника, додавши до нього ті самі докази.

Звертаючись до суду з позовом, варто визначитися з відповідачем. Якщо ваш авіаперевізник продає квитки клієнтам самостійно й фактично сам виконує обслуговування вашого рейсу, то проблеми з вибором відповідача не виникає.

Проте на практиці дуже поширеними є комерційні угоди між перевізниками (відомі як угоди про "спільне використання кодів" (codesharing), перевезення за угодою "інтерлайн" (interline), де сторонами є так звані "маркетинговий (договірний)" та "оперуючий (фактичний)" перевізник).

При цьому варто знати, що якщо існує будь-яка така комерційна угода, то перевізник (його агент із продажу) повинен надати пасажиру під час здійснення бронювання перевезення інформацію про те, який перевізник є договірним, а який фактично здійснює перевезення. Під час реєстрації пасажира на рейс цю інформацію надає фактичний перевізник або його уповноважений агент з обслуговування в аеропорту відправлення.

Маркетинговий (або договірний) перевізник – авіакомпанія, яка продає квитки під власним кодом на рейси оперуючого перевізника; оперуючий (або фактичний) перевізник – авіаперевізник, який фактично виконує рейс.

Через це може виникати питання про те, кого ж вважати належним відповідачем у конкретній ситуації, адже законодавством України передбачено можливість отримання відшкодування як від договірних, так і від фактичних перевізників.

Монреальською конвенцією, яку застосовують до міжнародних перевезень, закріплено принцип взаємної відповідальності фактичного й договірного перевізника, відповідно до якого будь-які претензії, що пред'являються до перевізників, мають однакову силу незалежно від того, чи пред'явлені вони перевізнику за договором чи фактичному перевізнику.

За Правилами № 735 та за нормами Монреальської конвенції будь-який позов про відповідальність, що стосується перевезення, яке здійснює фактичний перевізник, може бути за вибором позивача подано до цього перевізника або до перевізника за договором чи до обох – разом чи окремо. Якщо позов подано лише до одного з цих перевізників, він має право ініціювати залучення до розгляду справи в суді й іншого перевізника.

Тобто законодавством не передбачено конкретних вимог щодо того, кого вважати відповідачем у разі овербукінгу, затримки, скасування рейсу, який обслуговують два перевізники – фактичний і договірний.

Проте під час вирішення спорів судом останній ураховує положення саме комерційних угод, у яких розмежовують відповідальність фактичного й договірного перевізника, та саме з огляду на положення угоди визначає належного відповідача.

Так, під час перегляду справи від 09.03.2017 р. № 761/32503/14-ц у касаційному порядку Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшов такого висновку: суди попередніх інстанцій правильно встановили, що виплата компенсації пасажирам за скасування рейсу є лише обов'язком оперуючого перевізника (ПрАТ "Аеросвіт"), а не ПрАТ "Авіакомпанія "МАУ" (маркетинговий перевізник), який лише продавав електронні пасажирські квитки оперуючого перевізника.

Таку позицію суди першої та апеляційної інстанцій обґрунтували, посилаючись на угоду про спільне виконання рейсів (код-шерінг), укладену ПрАТ "Аеросвіт" із ПрАТ "Авіакомпанія "МАУ", у якій було зазначено, що за винятком випадків грубої недбалості або умисних неправомірних дій із боку маркетингового перевізника, його директорів, посадових осіб, агентів, працівників і субпідрядників оперуючий перевізник несе повну відповідальність за послуги з повітряних перевезень, які надають на маршрутах, зокрема, щодо відшкодування збитків, понесених унаслідок затримки чи анулювання рейсів під час перевезення пасажирів.

Крім того, відповідно до п. 11.6 ст. 11 цієї угоди маркетинговий перевізник повинен негайно повідомити оперуючого перевізника про будь-яку претензію, пов'язану з положеннями цієї угоди, пред'явлену маркетинговому перевізнику, або будь-який позов вчинено проти маркетингового перевізника, який може призвести до відшкодування збитків оперуючого перевізника згідно з цією угодою, і оперуючий перевізник бере на себе повний контроль над веденням захисту й урегулюванням таких претензій чи позовів.

Отже, на підставі вищевикладеного суд дійшов висновку про те, що ПрАТ "Авіакомпанія "МАУ" є неналежним відповідачем у справі, що стало безумовною й самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.

Тож під час визначення відповідача також варто врахувати той факт, чи був ваш переліт забезпечено силами двох перевізників – фактичного й маркетингового (цей факт має бути доведено ще під час реєстрації на рейс). Якщо так, то варто врахувати положення існуючої комерційної угоди, у якій міститься уточнена інформація про те, хто і який саме перевізник за що відповідає, адже суд зазвичай під час визначення належного відповідача й задоволення позову враховує зміст існуючої угоди між авіаперевізниками.

Якщо ж у вас немає можливості отримати конкретну комерційну угоду для визначення належного відповідача, то рекомендуємо зазначати двох перевізників як відповідачів і просити стягнути грошові кошти солідарно.

Моральна шкода

Майже кожен пасажир, рейс якого затримали або скасували, який подорожував нижчим класом обслуговування чи якому було відмовлено в посадці на рейс через відсутність вільних місць на борту літака, зазнає моральних страждань. Тому під час звернення до суду, крім матеріальної, пасажир часто вимагає від авіаперевізника відшкодування й моральної шкоди, посилаючись на положення Закону № 1023, який надає право вимагати відшкодування моральної шкоди за надання неякісних послуг споживачеві. Проте, як засвідчує практика, суди у 99 % випадків відмовляють у стягненні моральної шкоди з авіаперевізника на користь пасажира, посилаючись на те, що ані Повітряний кодекс, ані Правила № 735, ані Монреальська чи Варшавська конвенції не містять положення про відшкодування моральної шкоди. Зазначені нормативно-правові акти передбачають відповідальність перевізника лише за доведені ним прямі збитки.

Навіть ВСУ в рішенні від 29.04.2009 р. № 6-28003св07, скасовуючи рішення попередніх інстанцій, указав на те, що суди не мали правових підстав для задоволення вимог про відшкодування моральної шкоди, оскільки такий вид цивільної відповідальності не передбачено ані умовами спірного договору про повітряне перевезення, ані Правилами № 735.


Позовна давність

Насамкінець варто згадати й про позовну давність. За Монреальською конвенцією для міжнародних рейсів застосовують позовну давність тривалістю у два роки, яку обчислюють із дати прибуття за призначенням або з дати, коли повітряне судно повинно було прибути, чи з дати зупинки перевезення.

Для внутрішніх перевезень пасажирів застосовують загальний строк позовної давності (визначено ст. 257 ЦКУ) тривалістю у три роки, відлік перебігу якого розпочинається з 00 годин доби, наступної за добою, коли сталася подія або вчинено дію; при цьому залишок часу цієї доби до розрахунку не беруть. Якщо закінчення строку, зазначеного вище, припадає на святковий або вихідний день, то днем закінчення строку є перший за ним робочий день (абз. 9 ч. 4 розд. І Правил № 735).


Резюме статті

Отже, у разі настання непередбачуваних ситуацій під час подорожей літаком відповідальна за рейс авіакомпанія повинна компенсувати вам відповідні незручності. При цьому важливо врахувати той факт, що під час подання письмової претензії до перевізника та/або цивільного позову до суду варто належно обґрунтувати свої вимоги, щоб довести факт затримки, скасування перельоту, факт овербукінгу тощо. Про отримання, складання таких доказів потрібно пам'ятати в момент порушення, відповідно відразу вимагати надати вищевказані документи / складати відповідні акти та зберігати їх. Зокрема, необхідно отримати письмове підтвердження самої події, яка відбулася, а також зберегти авіаквиток і всі докази ваших витрат на обслуговування (харчування, проїзд, житло), яке за законом має бути здійснено не вами, а все-таки перевізником.

Звернутися за відшкодуванням до авіаперевізника у всіх указаних випадках можливо як у судовому, так і в позасудовому порядку (безпосередньо до авіакомпанії). Проте в першому випадку варто врахувати особливість правильного визначення відповідача, оскільки, як було з'ясовано, їх може бути кілька. У такому разі у вас є можливість подати позов одночасно до обох перевізників, які відповідатимуть перед вами солідарно. Але при цьому слід урахувати існуючі положення комерційної угоди між перевізниками, яка може містити свої особливості й корективи щодо відшкодування шкоди клієнтам.

Окрему специфіку, яку також варто врахувати, має і позовна давність. Так, для міжнародних рейсів і для внутрішніх перевезень установлюється різний строк, у межах якого пасажир може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.


Тетяна Проскура, юрист, АФ "ЄФІМОВ ТА ПАРТНЕРИ"




1. Повітряний кодекс – Повітряний кодекс України від 19.05.2011 р. № 3393-VI.

2. ЦКУ – Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р. № 435-IV.

3. ЦПКУ – Цивільний процесуальний кодекс України від 18.03.2004 р. № 1618-IV.

4. Закон № 1023 – Закон України "Про захист прав споживачів" від 12.05.91 р. № 1023-XII.

5. Монреальська конвенція – Конвенція про уніфікацію деяких правил міжнародних повітряних перевезень від 28.05.99 р.

6. Варшавська конвенція – Конвенція для уніфікації деяких правил, що стосуються міжнародних повітряних перевезень, від 12.10.29 р.

7. Правила № 735 – Правила повітряних перевезень пасажирів і багажу, затверджені наказом Мінінфраструктури від 30.11.2012 р. № 735.







Законодавство, пов’язане з цією статтею,
консультації та коментарі податкових органів –
все це Ви знайдете в системах ЛІГА:ЗАКОН.

Система ЛІГА:ЗАКОН беЗКОШТОВНА презентацІя